Вона - iсторiя про пошуки

Епілог: думки про відповідальність

Вона думала, що їй з це буде???…
Вона не могла вирішити,чи варто їй подаватися у біга…
А може відразу здатися  у руки правосуддя?..
Та чи будуть їй аргументи такими ж переконливими для них, які і свого часу для неї…
Не факт…
А може?..
Це слов’янське «а може пронесе!»  їй ще й досі не вдалося викорінити за кілька років життя по їхнім, не її, правилам…
Але принаймні вона вже пам’ятала, що тут, у їхньому світі її «а може пронесе!» проходить вкрай рідко, якщо взагалі проходить…
Вона, така тендітна і занурена у себе, сиділа на самотині у великому парку в оточення безсоромних, розбуджених весною, буяючих яскравим цвітом каштанів, персиків, вишні, абрикосу, сакури, гіацинтів, тюльпанів, нарцисів та тисяч інших, не відомих для неї, дерев та квітів…
Вона не знала, що їй за це буде і чи розцінювати свої дії, як злочин…
Вона ставила собі запитання: «А чи є вбивство злочином?»…
Вона щодень вбивала у собі частинку себе – інколи професійно, неначе шовковою удавкою, інколи - інформаційною отрутою, а інколи - передозуванням від щастя та шоколаду… Способів було чимало… На це фантазії і реальності завжди вистачало…
Зараз вона думала про усі ці вбивства…
І про те, а що їй за це буде?..

(ілюстрація для рядків взята - дякувати тим, хто її розмістив!)