Пташина пiсня

Якось увечері, день проводжаючи,
Вийшли вони зустрічати зорю.
Ніжно долоньки маленькі тримаючи,
Мама навчала дитину свою:
"Виростеш, доню, ти квіткою гарною,
Місце своє на землі віднайдеш.
Знай, не закриється сонечко хмарами
Тільки коли в тіні дуба живеш."
Дівчинка взяла слова, пригортаючись,
І заховала у серці своїм.
Бігла життям вона, всюди шукаючи
Поміж деревами рідний свій дім.
Різні стрічалися дівчині красені
В лісі, у парку, в зеленім гаю.
Та не знаходило серденько щастя в них,
Пісню хотіло співати свою...

"Знаєте, мамо, я виросла пташкою!
Дякую щиро міцному гіллю,
Але в тіні мені зовсім не затишно.
Я вільний вітер всім серцем люблю!"
Ох, зажурилась від слів отих матінка:
"Вітер - пустун, з ним не створиш сім'ю!
Жити тобі, моя рідна, у затінку.
Ось уже клен просить руку твою."
Мамині сльози не стЕрпіла донечка,
Клену довірила долю свою...

Часом їй сниться і небо, і сонечко,
Гори й моря у далекім краю.
Там хтось так вправно керує вітрилами:
Хвилю здійме, потім стихне на мить.
Голосом пташки і вільними крилами
Пісня Пісень в синє небо летить.

29.05.2012