***

Роман СКИБА Був туман до колін.
Був черемховий сніг.
Хто заслухався в дзвін,
Той до дня не добіг.
Той упав у траву,
Край зміїних боліт. На печаль польову.
На звіриний послід.
Там не яд, а роса
На зубах у змії…
Нащо смерті коса? —
В неї очі твої.

Моя интерпритация

По колено туман,
Как черемухи цвет.
Кого колокол звал,
Тот не встретил рассвет.
На траву он упал, 
У змеиных болот,
На тоску,на печаль 
След звериный ведет.   
И где яд как роса
На устах у змеи.
Словно смерти коса,
мне глаза твои.


Рецензии