Ця дивная тиша так давить на скроні
Я силою думки сповільнюю час.
От би зазирнути у твої долоні
І в них прочитать, що очікує нас.
Думки непокорні знов линуть до тебе.
Чи це, ти скажи мені, є справедливо?
Якби ж то дізнатись, що все ж таки треба,
Щоб втілити казку, побачити диво.
Так хочеться ввечері слухавку взяти
І знову почути від тебе хоч слово.
Здається, я вже починаю звикати
До того, що все в житті - невипадково.
Ця дивная тиша так давить на скрон...
© Copyright: Мария Стеценко, 2012
Свидетельство о публикации №112052903914
Свидетельство о публикации №112052903914
Рецензии