Не бреши

Не бреши мені, не бреши мені
про свою печаль, про свою біду
краще правду ти розкажи мені-
зрозумію все і слова знайду.
Що з тобою, мій милий, коїться?
я ж то бачу все, як страждаєш ти,
розкажи мені, і загоїться,
і залишаться лиш самі сліди.

Не бреши мені, не бреши мені
Ти ні разу!
Бо відчую все, розгадаю все
Я одразу.
Я пробачу все, злі слова і біль
І образу,
Та ніколи я не пробачу тобі
Брехні.

Бо навіщо ти мене рідною
Називаєш
Якщо смуток свій, як від ворога,
Ти ховаєш
Подивись, як біль вже і погляд твій
Отруїла
Наче кам’яний, наче кров твоя
Зледеніла.


Не бреши мені, не бреши мені,
Це не до добра, це поганий знак,
Ти мовчиш, лише очі ті сумні
В них журба жахлива і навіть страх.

Якщо ти мене розлюбив, то я
Зрозумію
Вгамуватися, пережити це
Я зумію.
Про одне прошу, розкажи мені
Все у вічі:
Чоловікові  боягузом бути
Не личить.

А якщо мене все ще любиш ти
І кохаєш,
То від мене ти своє сердце все ж
Не сховаєш.
Біль твоя – моя, бо і доля наша
Єдина,
І підтримаєм один одного,
Як родина.

Не бреши мені, не бреши мені
Ти ні разу!
Бо відчую все, розгадаю все
Я одразу.
Я пробачу все, злі слова і біль
І образу,
Та ніколи я не пробачу тобі
Брехні.


28.05.2012