Двір повитій ранковим туманом,
Тином глеки великі й малі.
І розбита макітра з тюльпаном,
Одиноко стоїть на столі.
Все забуте, занедбане дітьми,
Вже ніхто не приходить сюди.
Засихає бузок під ворітьми,
І криниця стоїть без води.
А весна шаленіє, буяє
В білім цвіті вишневих садів.
Гріх тяжкий, коли хтось забуває
Своїх предків - батьків та дідів.
Заросли полинем–кропивою,
І хатина стара, і село.
Не цінуємо те, ми з тобою,
Що життя на землі нам дало?
Рідна хата сумує,я знаю,
Серед пишних садів повесні.
Та лунають під вечір із гаю
Солов’їні веселі пісні.
Криниця без води
© Copyright: Станислав Калиниченко, 2012
Свидетельство о публикации №112052809831
Свидетельство о публикации №112052809831
Рецензии