Paul Valery Ввi снi

Принцеса під шатром рожевих снів тремких,
Де перешіптуються, загусають тіні
Й коралів образки яснять зі слів сухих,
Коли птахи скубуть злотих кілець видіння.

Не слухає вона ні плеск краплин дзвінких
Віків порожніх за скарбів склепінням,
Ні флейтового вітру в лісі сміх,
Розірваного враз ріжка квилінням.

Відлуння потайне люляє сон п’янкий,
Спадає назирці опікуном в’юнким,
Лиш зайчиком гайне прикритими очима.

Близенько від щоки троянди візерунки
Розвіять не спішать вдоволення неспинне
Таємних промінців цнотливі поцілунки.


Paul Valеry   
Au bois dormant

La princesse, dans un palais de rose pure,
Sous les murmures, sous la mobile ombre dort,
Et de corail ebauche une parole obscure
Quand les oiseaux perdus mordent ses bagues d’or.

Elle n’ecoute ni les gouttes, dans leurs chutes,
Tinter d’un siecle vide au lointain le tresor,
Ni, sur la foret vague, un vent fondu de flutes
Dechirer la rumeur d’une phrase de cor.

Laisse, longue, l’echo rendormir la diane,
O toujours plus egale a la molle liane
Qui se balance et bat tes yeux ensevelis.

Si proche de ta joue et si lente la rose
Ne va pas dissiper ce delice de plis
Secretement sensible au rayon qui s’y pose.



Картина Бі Гуко "Вві сні"