Не закінчена історія,
Залишине кохання,
Чим живе душа моя -
Це розлука і страждання.
Слів багато між нами,
Які б сказати ми хотіли,
Наче порожнечі між зірками,
Що з небес вночі летіли.
Ті найкращі години,
Гарячі поцілунки на вустах,
Щастя найсолодші краплини,
Наші сльози на очах...
Ніжність теплої руки,
Палкі твої обійми.
Одні і ті ж думки...
Ніч, зорі, тиша й ми.
А тепер ніби й не було
Ні тебе, ні цього кохання.
Наче сном пройшло
Сміх, і сльози, й поривання.
І кохання залишилось,
Мов не дописана історія.
Можливо так судилось,
Можливо так хотіла я.
Та ні, я про тебе досі мрію,
Бо історія ще без кінця.
Знаю, що тебе ще стрію,
Бо не про нас сумна історія митця.
Icторiя
© Copyright: Инна Койнаш, 2012
Свидетельство о публикации №112052708381
Свидетельство о публикации №112052708381
Рецензии