Тяжкі часи на Україні,
І не змінилися до нині.
Понівечені в ній серця,
Лише матуся утіша.
Вже за порогом твоє серце,
Ти залишаєш рідний край.
Налий водиці у відерце,
І смак її запам’ятай...
Так говорила мати, - доньці,
Яку чекала чужина.
Все споглядала у віконце,
І капала на стіл сльоза.
Її стареньку, - полишала,
Не знала, що не стріне знов...
З печаллю в серці проводжала,
Її - матусина любов...
Лише залишилась криниця,
І у відеречку водиця...
Стоїть незмінно край села,
І як колись, доньку втіша...
I капала на стiл сльоза
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112052706579
Свидетельство о публикации №112052706579
Рецензии