Моя зiрка...

Синій вечір зорями сипав,
Прохолода пливла в далечінь.
Згасли зорі – і дощ захлипав,
Заслонив він небес височінь.

Став блукати дорогою, садом,
Плакав вітер десь за тополею...
Дощової такої години
Я зустрілась з своєю долею...

І змовк раптом вітер крилатий,
Срібний дощ заховався у хмари,
Місяць ясний став випливати,
Виганяючи зорі – отари...

А ми з долею зірку шукали,
Що була там для нас призначена...
Й досі зірка горить над нами,
Тої дивної ночі побачена...


Рецензии
Інна!
Чудовий вірш!
Щиро дякую.
З теплом, Геннадій.

Геннадий Сивак   30.05.2012 09:47     Заявить о нарушении
Дякую, Геннадію, що читали. Бажаю Вам лише щасливих зірок...

Инна Шумовецкая   30.05.2012 11:07   Заявить о нарушении