"А біль душевний
Той самий, що був колись" -
Сказала ти собі сама
І сіла тихо там, біля вікна,
Де на калині чути
Тихий спів малого солов'я.
Де видно ліс
І над ним небо голубе
Таке чисте і глибоке,
Як і очі твої голубі.
І ти дивишся ними
В оту далечінь,
І наче нічого не бачиш,
Бо смуток і тая журба,
Всмоктали тебе мов чорна дира.
Й нічого в голові нема,
Окрім думок колючих.
Душевний бiль
© Copyright: Оксана Мыслович Чайкивська, 2012
Свидетельство о публикации №112052704839
Свидетельство о публикации №112052704839
Рецензии