То грім із батагом - либонь, уже пора,
Дозріла наша рідна, доболіла.
Поглянеш навкруги - а в дворі дітвора
Весь день шумить, і вчора теж шуміла.
А на дорогах теж - рясніють кораблі
І плавляться під жарким сонцем літа.
І всі біжать кудись - невідомо куди,
А скільки аєропортів у нас відкрито -
Усі летять. Немов би всі - летять.
У кожного тепер своя сумна лебідка.
Нагнувши голови, в автобусах сидять
Ті, хто історію не згадує і зрідка.
До чого призвели і що ми тепер маєм?
А ми ж нащадки золотої Русі!
Та де ж тепер оті герби і прапори?
На сувенірах, на усьому в тому ж дусі.
Немов під корінь і немов сокирою.
Завзяття запалилось - та у ворога.
А ми обмежилисьсвоєю лиш квартирою
Та і забули про хронічно хворого.
Але я бачу українські храми,
І вірю у відсутність лихоліть.
І знаю я - зійде зоря над нами,
І стане сонце над вагой століть.
То гр м з батагом - либонь, уже пора
© Copyright: Олег Очеретяный, 2012
Свидетельство о публикации №112052700436
Свидетельство о публикации №112052700436
Рецензии