http://vk.com/video32851201_170964008
Немов в дитинство повернусь сюди,
Де на даху милуються лелеки
Нап’юсь з колодязя солодкої води,
Полинуть думи в спогади далекі.
На цій землі жила моя рідня.
Пісень співала тут матуся люба.
А ми малими, бігали щодня
В безмежне поле, до старого дуба.
Під ним відпочивали чумаки,
-столітній дід розповідав малечі.
А поряд шлях лежав через віки,
Яким і я знайшов себе, до речі.
Мінялися події та життя,
Хрести палили, нищили ікони
І на кінець прийшло те майбуття,
Коли розумні пишуться закони.
Та сум чомусь, мене не за лиша...
Сіріє шлях у просторі безмежнім.
І, сердце ниє, тревожиться душа
За час, коли ми стали не залежні.
Не зрозуміти нам законів тих,
Хоч і розумних, та не зовсім гідних,
Коли на сто заможних та «крутих»
Десятки тисяч немічних та бідних.
Повернення в дитинство
© Copyright: Станислав Калиниченко, 2012
Свидетельство о публикации №112052609807
Свидетельство о публикации №112052609807
Рецензии