Силу твого кохання міряти удушшям:
у вибухах пристрасти відчувати на шиї пальці.
Бути за вдих до катарсису і за видих до смерти,
безчасся страху і вакуум насолоди. Здерти
із мене шкіру, бо торкана іншими,
цілувати гаряче м'ясо, собою смажити.
Я твій власний шмат красивої плоті -
з імбирем і м'ятою смакую краще. А потім
зшивати мене турботою, наче ляльку,
носити реліквією у срібнім панцирі.
Я, певне, краща серед твоїх здобутків, мій Тевтоніє.
Мій хресний батько Середньовіччя завойовує
південно-східні території мого тіла.
І най цього разу облога Єрусалима
буде вдалою, лицарів всіх спокушено
і повстання мої
(з) силою
придушено.
Асфiксiя
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2012
Свидетельство о публикации №112052605383
Свидетельство о публикации №112052605383
Рецензии