Ці спогади, мов змії, ворушаться під серцем...
Пливеш, неначе пава, несеш води відерце.
Жасмину квіти білі, мов небо, очі сині,
Було це в юні роки та пам'ятаю й нині.
Живуть в мені болючі і не дають заснути...
У тихий сон пірнаю і хочеться гукнути:
«Ти де, моя кохана, голубко сизокрила?»
Присів скраєчку Янгол і склав тихенько крила.
«Мій друже, ти запізно згадав свою дівчину.
Жила одна... не бачить усе шукав причину.
Як за життя не вмів ти живою дорожити,
То мертву не потрібно уже її любити».
Цвіте жасмин, квітує... піду я у садочок.
Із спогадів на пам'ять сплету собі віночок,
Колись любив дівчину - не вмів про це сказати...
Піду я до криниці, щоб любоньку згадати...
Цi спогади, мов змii, ворушаться пiд серцем
© Copyright: Вера Кухарук, 2012
Свидетельство о публикации №112052610337
Свидетельство о публикации №112052610337
Рецензии
"Присів скраєчку Янгол і склав тихенько крила"
вот такое ощущение от всего стиха
Леонид Валериевич Жмурко 24.11.2012 04:56 • Заявить о нарушении
вот такое ощущение от всего стиха
Леонид Валериевич Жмурко 24.11.2012 04:56 • Заявить о нарушении
Дякую щиро за розуміння і сприйняття! Здоров'я міцного!
Вера Кухарук 02.12.2012 22:08 Заявить о нарушении
Вера Кухарук 02.12.2012 22:08 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.