В мені дозрівають завтрашні вірші,
І скоро утвориться ще один кратер.
Та зараз панують спокій і тиша.
Душа моя – дивний складний інкубатор.
В мені дозрівають бруньками надії
В саду нескінченно живої весни.
Вона мене знову натхненням наділить,
Та зійдуть плоди і смачні, і рясні.
Любов зігріває стурбовану душу
Теплом і промінням все більше і більше.
Писати я можу… Писати я мушу!
Бо вже дозрівають завтрашні вірші.
***
© Copyright: Роман Дука, 2012
Свидетельство о публикации №112052500764
Свидетельство о публикации №112052500764
Рецензии