Храм душі... Чим кормиш ти його?
Гордістю, що груди розпинає,
Заздрістю, яка про себе дбає,
Анітрішки не дає свого?
Храм душі для мене є святиня:
Щедрість, доброзичливість, любов,
Те тепло, що гріє людську кров...
Думала, в твоєму берегиня.
Берегиня миру, добробуту,
І натхнення!.. Де вся позолота?
В серці біль від цього і скорбота!
У яку я пору живу люту...
Храм душі без світла, в павутинні-
А чи може зватись такий храмом?
В ньому нема сяйва ані грама,
Що знаходиться у Бога, в небі синім.
24.05.2012
Нема сяйва
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2012
Свидетельство о публикации №112052500623
Свидетельство о публикации №112052500623
Рецензии