Мила наша мамо... та в лиху годину
Покидаєш першою, ти свою родину.
Плачуть гірко діти, сивий батько плаче,
Бо сумна хвилина нас знайшла одначе.
Відвезли на цвинтар в сонячну погоду,
Заховали в землю поруч твого роду.
Там де вся родина, де сестра та друзі,
Де село під низом, де калина в лузі.
Нижче луговина, вище клапоть поля,
Під горою хата, де подруга Поля.
Як пішли будити сонечко світило,
А на другий ранок снігом землю вкрило.
Та сніги розтануть, зацвіте калина,
Тільки не побачить мати свого сина.
Не побачить дочку, бо пішла далеко…
Та колись всерівно прилетять лелеки.
І продовжать рід наш, щоб росли онуки,
Щоб життя буяло, щоб трудились руки.
Розцвіте калина, зашумить тополя,
Колоски наллються на тім клапті поля.
Матерi
© Copyright: Станислав Калиниченко, 2012
Свидетельство о публикации №112052505807
Свидетельство о публикации №112052505807
Рецензии
Очень красиво и душевно, спасибо, Станислав !
Людмила Виноградова 4 10.11.2016 23:04 • Заявить о нарушении
Людмила Виноградова 4 10.11.2016 23:04 • Заявить о нарушении
Это первое мое произведения.на моей страничке среди стихов есть заметка - Как я начал писать стихи. Спасибо Вам за теплые слова. Успехов Вам и самого доброго и хорошего в твоем творчестве.
Станислав Калиниченко 11.11.2016 15:33 Заявить о нарушении
Станислав Калиниченко 11.11.2016 15:33 Заявить о нарушении