Paul Valery Орфей

... Творю закохано  під миртами, Орфею
Прекрасний! Спраглий полум’ям  натхнень.
Безлісу гору оповив парчею,
Звідкіль вознісся голосом знамень.

Коли співає він, все відступає,
Жахає сонце перегук каміння,
Несвітній стогін розум засліпляє,
Високі мури золотого тління.

Крайнеба пісня чарівна, Орфею!
Рухомі скелі і танцюють  феї
Захоплені безумством феєрії!

В нічнім купанні у підніжжі храму
Вбирає ревно в золотому гамі
Душі врочистий гімн величній лірі!


Paul Valеry   Orph;e
... Je compose en esprit, sous les myrtes, Orphee
L’Admirable !... le feu, des cirques purs descend ;
Il change le mont chauve en auguste trophee
D’ou s’exhale d’un dieu l’acte retentissant.

Si le dieu chante, il rompt le site tout-puissant ;
Le soleil voit l’horreur du mouvement des pierres ;
Une plainte inouїe appelle eblouissants
Les hauts murs d’or harmonieux d’un sanctuaire.

Il chante, assis au bord du ciel splendide, Orphеe !
Le roc marche, et trеbuche, et chaque pierre fеe
Se sent un poids nouveau qui vers l’azur dеlire !

D’un Temple ; demi nu le soir baigne l’essor,
Et soi-mеme il s’assemble et s’ordonne dans l’or
; l’аme immense du grand hymne sur la lyre !



Картина Бі Гуко "Силуети"