Сильна жiнка

Ми разом вже багато довгих років.
І все ніби ладнає та одне...
Я чую себе дуже одиноко,
Надіялась, що слабкість ця мине.

Та ти до мене став ще більш жорстокий.
Із кожним днем - знебожений і злий.
Нехай же буде це для нас уроком, -
Тебе лишаю, хоч усю крамсає біль.

Ти не побачиш сліз, а ні краплинки,
Хоча моя душа рида навзрид...
Тебе кохаю! Та я сильна жінка...
У серці твоїм відчуваю кригу й лід.

Лише себе ти любиш до нестями,
До інших став холодний і терпкий!
Пригадую, казала мені мама:
" Ти не закохуйся, дитино, він не твій!"

Тоді усе було зовсім інакше -
Закохана, зелена, молода,
Не помічала я, чомусь, відносин наших,
Мені здавалось, ти кохаєш як і я.

Та час усе розставлює на місце,
Давно почала помічати холодок.
Навіщо, не знаходжу собі місця,
Я полюбила? Ниє серце до голок.

Тож я не хочу бути тобі в тяжість,
Хоча серденько розриває від жалю.
Іду від тебе, моє щастя й радість,
Я так тебе , коханий мій, люблю!!!