Для матері нема більшого щастя,
Ніж щира дяка за своїх дітей,
Бо мати хоче, щоб було найкраще!
Щоб закінчили добре школу і ліцей.
Щоб в інституті розуму черпали
Знань, дисципліни, ну а саме головне,
Щоб розуміти й поважати інших знали,
Щоби людиною були, понад усе!
Як зрозуміють добре це, то не даремне
Мріяла їм найкраще майбуття,
Виховувала:"Будьте, діти, чемні,
Навчайтеся, бо розум це життя!"
Гордилася, повчала і ростила,
Сорочки прала й спідниці, як слід...
Дай же, Господь, ще хоч краплинку сили
Діждатися, як підуть на свій хліб!
Дай Боже сили...
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2012
Свидетельство о публикации №112052510321
Свидетельство о публикации №112052510321
Рецензии
