Мої сни то тривожні, то світлі,
Бачу я тебе кожної ночі...
Я збираю волошки блакитні –
І синіють мої карі очі...
Колоски я не можу топтати,
Ніжно гладжу хлібне колосся...
«Бог послав тобі щастя кохати», -
Ніжно вітер торкав волосся...
І всміхались волошки небу,
Золотіло колосся пшеничне...
Говорить про кохання треба:
Про красиве, високе, вічне...
Заплету я з ромашок стрічку,
Роман – зілля додам чарівне...
І тебе заберу в свою нічку,
В сон щасливий, дивний – предивний.
У вікно заглядав пустотливо
Свіжий , теплий, веселий вечір...
Стрічка з квітів спадала грайливо
На мої оголені плечі...
А у полі волошки квітли,
У росі був червоний мак –
Хтось шукав мою стежку в літі...
Й не знаходив її ніяк...
Приходить молодiсть у снах...
© Copyright: Инна Шумовецкая, 2012
Свидетельство о публикации №112052407106
Свидетельство о публикации №112052407106
Рецензии