91. 44 до щастя

                ... кожного ранку
                вітер наповнює змістом
                твої фіранки –
                вітрила корабля
                під назвою "кухня".
                ... кожного ранку,
                зазираючи у філіжанки,
                наповнені кавою,
                гадаєш: "змінювати ави
                чи світ?", а вітер
                лагідно шепоче моє: "Ave!
                привіт! то що? разом?
                be or not to be?"

                І! Присвячується Тобі.
                ________________________


               
«До зустрічі» та «Прощавай!» –
це різні речі.
ми з тобою пливемо…
Застиглі світи. Різні течії.
Я шукаю тебе у реченні,
краплями падають крапки і коми,
Я малюю з тебе ікони,
та жодного слова про це. Нікому.
Я малюю з тебе тексти,
в них немає логіки, сексу, сенсу.
Я – сам собі цензор.
літери пливуть за мною. Рікою.
Ахеронтом, а може Серетом.
Серед днів загублене Дерево
проростає корінням в пітьмі забуття...
скажи: ти є?.. чи була?
Застиглі світі. Різні течії.
Я шукаю себе у реченні.

мелодію ліричного тексту змінює пауза.
музика думок наповнена хаосом.
ще один такт, й ще одна вольта.
І я не Трістан, і ти – не Ізольда.
ми – діти століть, загублені в часі,
в океані слів шукаю причину мовчання.
Загублені між двозначних крапок і літер,
за вікном душі падає дощ, дихає вітер.
Ми загублені поміж світла й тіні.
Дні дедалі похмуріші, сірі.
а небо, кажуть, колись
було... блакитно-синім...
мелодію ліричного тексту змінює пауза.
музика думок наповнена хаосом.

іллюзії.
куля не потрапляє до лузи.
напевно, я просто звичайний лузер,
але життя - це не більярд
ще один день,
відстань до щастя не більша за ярд.
в сантиметрах - це 91.44,
але я рахую на кілометри та милі,
і щось заважає нам, Мила...

24.05.2012