***
Я приспала годинник і завела серце
Ти затримався знову на чотири життя
Небо стерте, наче старі туфлі
Лежить з іншим взуттям у коробці
Ми з тобою обоє не винні
Що біль розділили не порівну
У вазі засохлі квіти – ізгої
Очі в сторону від нас відвертають
Ми підемо за долею в різні кутки
Нас поставлять на коліна, на гречку
Розпустять й змотають в мотки наші мрії
І притрусять у схованці сіном
На твоє божевілля проміняю стабільність
Заганяла по колу біль свій в неволі
Я не знала, що став моїм спільником
Помирає від достатку лід чужих сподівань
Я приспала годинник i завела... укр Софiя Демчук
© Copyright: Оксия Жмгоо, 2012
Свидетельство о публикации №112052305758
Свидетельство о публикации №112052305758
Рецензии