Про нашi вiрши моiм духовним родичам - поетам

Криницею  прозорого  буття,
Живуть  чарівні,  неймовірні  вірші,
Вони,  неначе  сни  тривог  за  інших,
Що  не  знайшли  дороги  вороття…

Не  можна  їх  читати  навмання
Вони  –  душею  сплетені  молитви, 
А  іноді,  як  гострі  леза  бритви, -
Любові недоречної вбрання.


Рецензии