Про нашi вiрши моiм духовним родичам - поетам
Живуть чарівні, неймовірні вірші,
Вони, неначе сни тривог за інших,
Що не знайшли дороги вороття…
Не можна їх читати навмання
Вони – душею сплетені молитви,
А іноді, як гострі леза бритви, -
Любові недоречної вбрання.
Свидетельство о публикации №112052304910