тихо спати

беззаперечність думок
вмикається запахом слів

лиш голосом до тебе доторкнутись
вже так багато
в крихітність твою загорнутись
і тихо спати…

ти мабуть занадто дорога
щоб про це знати
вимикай телефон
і тихо спати…

тобою грілась моя зима
така суха, без снігу із вати
наливай сама
і тихо спати…

коли зовсім темно було
могла світлі дні віддати
дай свою руку
і тихо спати…

гріє твоє північно-кольорове місто
а тут сонце сіло за грати
хочу тільки с тобою
і тихо спати…

поїзд до неба
не міг перон не залишати
закури
і тихо спати...

беззаперечність думок
на балконі малої кімнати
так хочу тебе
і тихо спати…

мені б тільки знати,
хто в твоїх снах літає
мені б тримати те, що хтось відпускає
мені б в пустелю і знову об стелю
розбитись на попіл
і може хтось заспіває

сховавшись на дні

десь у твоєму вікні
десь там, де загубились наші дні
десь там, де немає нікого
там, де з глузду з’їжджають за рогом


/знову і знову розплющені очі
засліплені тьмою світлої ночі
ти підійшла так близько, а я ще сплю
спроби прокинутись рівні нулю/


мені б знати, хто в твоїх снах літає
мені б знайти те, що хтось залишає
мені б з тобою. в пустелю. об стелю
тікати   
ховатись. сховатись. мовчати
вимкнути світло
…і тихо спати

там, біля твого вікна
десь там, де кохають до дна
десь там, де немає нікого
там, де ніхто не чекає за рогом