Тихі ночі липневі, безлунні... Й понині
Ніжний голос ще кличе мене уві сні.
Бачу неба красу, чую спів солов,їний,-
Як давно це було, а здається, що ні.
Ті замріяні ночі далеко-далеко...
Ти, моя Україно, забула мене
Й ті пісні, що співала, ті очі, що в небо
Все дивились й молились...Майбутнє мине,
Наче день змінить ніч, як колишнє минуло,
як нездійсненний сон, що розтанув, як дим.
Вірю: Ти, Україна, мене не забула,
Як і я не забула свій батьківський дім!
Тих ноч липневi, безлуннi...
© Copyright: Люд-Мила Литовкина, 2012
Свидетельство о публикации №112052209051
Свидетельство о публикации №112052209051
Рецензии
