Привiтання першоi вчительки

 (Привiтання першоi вчительки
Маціборської Л.І. – випускникам 9-го класу
 Добровлянської  школи)

 В літа вже одягнулась та  пора,
 Що в душах вічно не черствіє.
 Той час, як вереснем заграв
 Дзвінок, у школі на подвір’ї.

Співала доля  в морі   квітів,
І надихала на знання.
В  той час, як вас, я любі  дітки
 Вела, мов квочка, в перший клас!..
 
Навчались  разом літери писати,
 Порахувати доленьки, роки.
 Майбутнє в Україні  будувати,
 Збудоване надійно берегти…

 А нині!..  –  двір наш й рідна школа!..
 Однак літа вже давно   не ті.
 Мої біліють темні  скроні,
 Та й учні, ви – дорослі і стрункі.
 
Проте  мені,  ви любі соколята,
 В душі і нині, як в перші оті  дні.
 Мої маленькі  хлопчики й дівчатка,
 І радість моя, й клопоти мої.
 
Для пам’яті в людей не має віку,
 То ж  житимуть  в душі шкільні роки.
 Для кожного  найщасливіші в світі,
 Найцікавіші  життєві сторінки…
 
 … Від  радості  сльоза щипає  очі,    
 Дзвінки останній й перший у душі.
 Хай вам щастить,  любі і хороші,
 У Божім  світі,  діточки,  в  житті.