Гірко, та все ж люди не янголи…
Вони пустими мріями себе бавили,
Думали, що з небес прийшли сюди
І що ніколи не стріють тут біди,
Що в них крила є за плечима.
Та бачити можна не тільки очима.
Не янголи з надією живуть,
Знають, що не довго їм тут буть.
Що життя їх коротке як мить
І обіцяли янголі сльози не лить.
А ми л’ємо, бо не янголи ми.
Полегшуємо собі біль сльозами тими.
І я з ними, бо не янголом родилась,
Хоч за цим ніколи не журилась.
Ти теж не янгол, хоч ним для мене став,
Ще відтоді як жити на світі почав.
Для тебе можу я янголом стати,
Щоб частіше поруч з тобою бувати.
Для тебе можу я янголом стати,
Бо за тебе готова все в світі віддати.
Янголи
© Copyright: Инна Койнаш, 2012
Свидетельство о публикации №112052211001
Свидетельство о публикации №112052211001
Рецензии