З думки на думку – аня_коза_дереза – стриб-скік,
Години-хвилини-роки – як колись не подав руки… –
все, проїхали!
....бо лежала горілиць, і щастя текло, як мирро, з-під золотих повік,
і коси, як оси, злітали, і жалила в губи шалена медвяна віхола,
ця віха, що вже настала, ти знаєш, – такий собі енний етап,
що – будь ласочка - не «по етапу»,
а травинкою лоскітливою гуляти по спині,
і щоби нарешті все просто, «ні» – це «ні», а «так» – відповідно, залізно! – «так»,
як дерева зелені, кульбаби пухнасті , а небо синє,
щоби втома полуденна зняла полуду з очей – горіхових_аж_волоських,
і слів залишилось мало, та всі – такі важливі & золоті,
щоб розбудив нас надранок вимогливий і квикливий, ніби малюк, лоскіт
ніжних метеликів сонячних у животі...
вiха-вiхола
© Copyright: Ганна Осадко, 2012
Свидетельство о публикации №112052106604
Свидетельство о публикации №112052106604
Рецензии
