ДОЛЯ

Скаженіє вітер в чистім полі,
Пролітають весни та літа.
Все чекаєш кращої ти долі
А навколо  сум та пустота.

Ти немов тополя окрай поля,
Взимку, в весну, влітку, восени.
Скривдила нізащо тебе доля,
Обійшли увагою сини.

А тепер одна,  в холодній хаті…
Дощ  дрібний  у вікна шелестить.
Бо забули діти рідну матір…
Та нехай за те, їм Бог простить.

Хоч твоє життя – широке поле,
Стільки пережито різних  лих…
Просиш - обдаруй щаслива доле
Немічних, убогих та малих.

Губить лист зажурена тополя,
Осипає,  мов  калина цвіт.
І летить твоя жіноча доля,
Ген, за журавлиним клином вслід.


Рецензии
Замечательные стихи!Я не много понимаю украинский язык.Только не поняла "увагою сини". С уважением. Наталья.

Наталья Уласевич   03.04.2013 20:51     Заявить о нарушении
Спасибо Наталия. (Уважение утеряли у матушки.)

Станислав Калиниченко   03.04.2013 22:57   Заявить о нарушении