Завжди

Ранок...
Так тихо і дивно
я облік твій бачу в пітьмі.Ніхто не потрібен,у серці моєму,один тільки ти...Твої ніжні руки замінити не зможе
Ніщо.я в очі дивлюся. Як в зорі.вітром покриті.молюся.За тебе.Туга покрила горло.і кутала твої зіниці,Нічого не треба,нічого не треба,лиш просто бути з тобою.
Я буду вірною,знаєш? ти самий дорожчий на світі.Тривогою тоскне, водою,вмиваю твої карі очі.І зорі,а зорі у темної ночі,стираять сьози дівочі.
що їм сниться?
любов чи може люди?
Це неважливо..
важливо те,що буде.в очі сніг холодний ріже,
Плаче небо.тихо плаче.
Я іду-ти не пускаєш.Не покинеш мене значить.
День...
І сиві хмари вкрили небо, ми ще разом.біля мене ти.живу тобою.
Ти зі мною? ти зі мною...
Десь за 30 пішло років, і знайомі карі очі.Ти моє,а я твоє.плач дитино,поки є,за кого плакати. ти знай.любов є вічна,забувай усі незгоди. просто живи,це так легко,і люби.
Не жалій,не треба жалю,не потрібно.і забудь.не всигаєш, жит не встигаєш.
Доживеш коли небудь.
Надвечір'я
Уже десь під 40 золіло років. і в небо..журавлі не курликають долю.
Залишаєшся ти біля мене.Ми знайомі ще з шкільних років.
Ще малими на руки нас брали.
А уже он дорослі які.пів життєвої путі подолали.
Ми щасливі! так,ми щасливі.
Нічого не треба,там
муки сумні незрадливі.ще сонце всміхається нам.
Вже вечір..
Як швидко минули, літа теплі й зими холодні.ми нічого з тобою не забули,не забуті ті очі бездонні.п,ятдесяте літо минає,а ми ще такі молоді,нас разом щось десь тримає,а у моїй голові.прожиті роки, все пробігло.як пташка у небі,любов.
не полетіла,не полетіла!Ми разом з тобою знов.
Ніч
холодно стало.
скільки нам? не пам,ятаю.
це не потрібно, в душі я завжди молода.В серці моїм ти.навіки.І ціле життя,ми були разом.як зараз.Нема майбуття.
Ніч.значить все.вже щасливий кінець. І цією ніччю усе ми забули. Все встигли, пішли під вінець.
Навіки заснули..