Я знов і знов пишу вірші...
Чому? Сама не розумію...
Та кожен раз з глибин душі
Вони здіймають біль чи мрію.
Як рідні діти... Серед них
Немає кращих, другорядних.
Нема розумних, чи дурних,
Талановитих, чи незграбних.
В них мої сумніви, думки,
Кохання, радість, сподівання,
Давно вже пройдені шляхи,
Найпотаємніші бажання.
В них очищається душа,
Я так... з собою розмовляю.
Йдучи дорогою життя,
Пишу, як серцем відчуваю.
(14.05.12)
Я знов I знов пишу вIршI...
© Copyright: Алла Грегуль, 2012
Свидетельство о публикации №112051909056
Свидетельство о публикации №112051909056
Рецензии