І знову дощ оплакує зі мною
Самотність у душі.
Я все своє життя жила тобою.
Написані вірші
Кричали, стукотіли в двері гучно,
Не зміг почути ти.
Вдиратися вважала я незручним,
За стриманість прости.
Із часом до самотності звикають,
Шукають шлях в думках,
Та мріями усе ж таки благають
Здійснитися в роках.
Летять вони сніжинками із неба
Та листям із дерев.
У роздумах минає вік і треба,
Щоб час завмер.
Як в саме ті хвилини із мовчання
Почуєш серця стук,
Воно чуже, та б’ється невблаганно –
Тоді нема розлук.
Самотність повертаеться в минуле,
Майбутньому у світ
Відкрили двері вдвох, а зле забули
Вже до спочинку літ.
(18.05.12)
Тодi нема розлук...
© Copyright: Елена Каминская7, 2012
Свидетельство о публикации №112051806081
Свидетельство о публикации №112051806081
Рецензии
Сподобалось, Лєн.
Подивись в моїх отриманих рецензіях посилання на конкурс.
Візьми участь, добре? Там вірш укр.потрібен.
Русалка Лая 26.09.2012 01:29 • Заявить о нарушении
Подивись в моїх отриманих рецензіях посилання на конкурс.
Візьми участь, добре? Там вірш укр.потрібен.
Русалка Лая 26.09.2012 01:29 • Заявить о нарушении
Дякую, Ларуся, буду мати на увазі, як тільки знайду можливість, трішки завантажена.
Елена Каминская7 26.09.2012 22:02 Заявить о нарушении
Елена Каминская7 26.09.2012 22:02 Заявить о нарушении
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.