коли мимоволі торкаєшся
розпеченої вуглини
означуєш власну присутність
запахом попелу
так завчасно вмирає
крихітна смужка тебе
опадаючи
сухою пелюсткою -
півпрозорою, як і ті,
що зліталися під її ногами
у день настання літа
свіжий попіл
і хто би подумав
що стільки життя у тобі
народжує запах
горілого м'яса і солі
щось не так
але згодом
за кілька годин
розумієш:
цей слід не болить
відчуваєш різницю?
опік від неї
вигниває і досі
***
© Copyright: Галина Танай, 2012
Свидетельство о публикации №112051810793
Свидетельство о публикации №112051810793
Рецензии