Бився в листя вітер сходу
Так він згадував минуле,
І хотів нам в нагороду
Знять важкі окови муру.
Тут нема ні смутку, болю,
Все приречене радіти,
Зрозуміла я поволі,
Що ми стали наче діти.
Грався вітер з почуттями
Пазл складає і зникає,
І незчулась, що без тями,
Серце Cонцем калатає
І здається що до того
Все життя було порожнім,
Без твоїх очей я вбога
Стаю сірим подорожнім.
Ти мій гріх і мій же спокій,
Сумніви такі жахливі!
Світ розкриється широкий -
Обіймай мене у зливі!
28.05.08 р.
***
© Copyright: Лико Чармз, 2012
Свидетельство о публикации №112051709828
Свидетельство о публикации №112051709828
Рецензии