Я не бачила свавілля
У на пів прозорих скельцях
Вже й наснилося весілля
А душа – то цвях в відерці.
Чомусь ми такі завзяті
Зранку все тепер весняне
Ти навчився спопеляти
Моє серце, повне мани.
Ти до мене став звикати
Зорі падали під ноги
І вмудрився все проспати…
Щось кричали бандерлоги…
Не довіримося мрії
Бо немає сенсу в тому
Вже розвиднілось, світліє
Казку згадуєш відому.
Були погляди та ігри
І колись, у снах, обійми,
А наступний день – це ігли
Знову спалахи і війни.
3.05.09 р.
Ми
© Copyright: Лико Чармз, 2012
Свидетельство о публикации №112051709800
Свидетельство о публикации №112051709800
Рецензии