Акварелi забуття
Сьогодні я споглядала ще одну виставу,
Шкода що тебе не було поруч,
Ти не бачив як я танцювала.
В пам’яті спливає твоя красива постава,
Я створила ці дні власноруч,
Але тебе це не турбувало.
Мене переслідував зелений колір, і він завше правий,
Зелена вулиця, зелені парфуми,
Шарм від Шанель і ще трохи любові.
Залицяння одного з акторів, що не так вже й зухвало,
Та лиш ти зайняв усі мої думи,
Все таки я не можу без історій у Львові.
Місто мов у скарбницю мої мрії заховало,
Я так хотіла щоб ти був поруч,
Я хотіла тримати твої теплі долоні.
Твої блакитно-зелені очі, їх завжди так мало,
На роздоріжжі ми звернули праворуч,
І тепер назавжди я у тебе в полоні.
Щось так гріє мені душу, але водночас воно нестерпно болюче,
Мені здається, що це є кохання, і воно неминуче.
10-11.11. 07 р.
Свидетельство о публикации №112051709732