За крок вiд щастя
Натхненна осінь вже минає,
Не вернеш тіні давніх слів,
Серце у зиму поринає,
Нам час забути все звелів.
Здається, краще вже померти,
Згоріти в полум’ї вогню.
Ми не були, нажаль, відверті,
Колись сама я це спиню.
Розбилось дзеркало по ночі,
Кажу - на радість, далі йду,
Як виявилось, сни пророчі,
У них я дійсність і гублю.
Похмілля від легкої втрати,
Покірно сонце я втоплю,
Мене не треба рятувати,
Бо цю нестерпність я люблю.
Це щастя надто нереальне,
Не вірю жодному з віршів,
Дивлюсь на захід… Ідеальне
Ти прийняв рішення й згрішив.
23-24. 11. 07 р.
Акварелi забуття
© Copyright: Лико Чармз, 2012
Свидетельство о публикации №112051709683
Свидетельство о публикации №112051709683
Рецензии