Знов відбиваються в дзеркалах
Щасливі відблиски прикрас,
Немов закрилися портали
А ми ще граєм в преферанс.
Як довго плакало безмежжя,
Забудь!
Забудь мене навік!
Там серце бачить роздоріжжя,
Чому?
Чому тут чути крик?
Хтось вміло в тіні причаївся,
Терпляче жде свою печаль,
Десь вир безодні тут відкрився,
І твої очі… мов мигдаль…
Річки знов вкрали ковдру неба,
Відлуння,
Втрачене в роках,
Лежу, захоплена, так треба,
І вчуся!
Вчусь на помилках!
Я мертва, випила отрути,
Дивлюсь крізь дзеркало у світ,
Ходжу розпукою накрита,
Десь між реалію і просвіт.
20. 06. 07 р.
***
© Copyright: Лико Чармз, 2012
Свидетельство о публикации №112051709655
Свидетельство о публикации №112051709655
Рецензии