Затихло небо, ніби в муках,
Так обривається життя,
Війна холодної розлуки,
Накрила жовті небеса.
Багряне сонце кров зібрало,
Впустивши промені у час,
І мертвих янголів сховало,
Зізнанням буде – то все фарс.
Блакитні коні вкрали крила,
Як землю пір’ям обпекло,
Вода безжально нас розмила,
Лишивши привиди і скло.
На схилах, сповнених страждання,
Меч із кришталю сяяв знов,
Запало в душу хвилювання,
Від навіженства тих промов.
Не виблагати тут спокути,
Довірившись цим відкриттям,
Прийшла вже ніч, а ми забуті,
Бездумно плентались буттям.
14. 06. 07 р.
Жовтi небеса
© Copyright: Лико Чармз, 2012
Свидетельство о публикации №112051709623
Свидетельство о публикации №112051709623
Рецензии