Хоч причини для сліз я не бачу,
І хоч пізно для сліз моїх наче,
Я дивуюсь, стою й просто плачу
З почуттям тим невинним дитячим.
З плачем двері важкі відчиняти,
Хочу вбігти в кімнату я знов,
І батьків від дверей відганяти,
Викликаючи жаль і любов.
Як в дитинстві від плачу здригатись
Хочу знов біля ліжка свого,
І від шуму любого лякатись,
Хочу тільки цього одного.
І подушку стискати в обіймах,
У куточку скрутившись в калач,
І в м’якенькій подрузі надійній
Тамувати гарячий свій плач.
І у ніч виглядати я хочу
Крізь віконце своєї кімнати,
І боятись жадаю я ночі,
Як в дитинстві під ковдру тікати.
Пам’ятаю я свічку маленьку,
Що ледь жевріла там на столі,
Обгорілу, розталу, рідненьку,
Поверніть її, роки, мені.
І причину для сліз нагадайте,
Щоб я біди всі вилить змогла,
І той час незабутній відайте,
Що у серці я так берегла.
-Иллюстрация из интернета-
Хочу
© Copyright: Ольга Кацу, 2012
Свидетельство о публикации №112051700181
Свидетельство о публикации №112051700181
Рецензии