Припорошена снігом у грудях зима,
Вбита ніжність, і все через тихе мовчання,
Я розгублена в хмарах, я наче німа,
За весною сумую у хвилинах чекання.
Невдоволені хвилі руйнували стіну,
Цілий мур біля берега давніх історій,
У безлюдних руїнах шукай істину,
І порожні слова своїх власних теорій.
Я дивилась у дзеркало, каву в тобі,
Перемелена мужність і спокусливе тіло,
Це порушення правил цієї доби!
Справжній погляд – це все, чого досі хотіла.
Ми знаєм з тобою більше тисячі мов,
Та вуста все шепочуть про пристрасть секретів,
Якось дивно… У доторках наша любов,
Тихим поступом йде крізь туман силуетів.
І може достатньо загублено чар,
Настільки, що місто тепер між світами,
Ця професія зветься, здається, вівчар,
Парадокс не у назві, парадокс – це між нами!
06.01.11 р.
Парадокс
© Copyright: Лико Чармз, 2012
Свидетельство о публикации №112051710034
Свидетельство о публикации №112051710034
Рецензии