Душа болить за УкраIну...

Душа болить за неньку-Україну,
Країну тих, хто завжди над усе,
У силу грошей вірує єдину,
І тих, кто тяжкий хрест за них несе.

За тих людей, хто працею своєю
Годує цілу зграю ледарів.
Що не ідуть-літають над Землею,
Таких "безгрішних" парламентарів.

Вони нас всіх немов не помічають,
Не роздивитись їм проміж зірок,
Як той народ вже ледве виживає,
Та затягає дужче поясок.

Болить душа за нове покоління,
Що з Інтернетом нехтує життям.
Яке не знає, що таке терпіння
Та старомодне слово "співчуття".

За наші щедрі і родючі землі,
Напризволяще кинуті всіма.
Зруйновані давно селянські ферми,
Що годували майже задарма.

За всіх старих, їх легко упізнати-
Беззубий рот та згорблена спина.
Нема грошей, здоров'я, часом хати,
Та на обличчі посмішки нема.

Болить душа за нашу рідну мову,
Яка в країні, ніби в невістках...
Не дай нам, Боже, опинитись знову,
В отих давно ненавистних клітках.

Не полишай нас, Господи, у скруті,
Навчи нас, грішних, жити без страху.
Та повернути цінності забуті
Усім, хто править нами "наверху".

Болить душа, та всеж вона натхненна,
Бо у надії жевріють думки,-
Що Україна, як ЗЕМЛЯ СПАСЕННА,
Залишить свій автограф навіки.