Садили з татом у дворі тополю…
Смішне дитинство, різнобарвна мить.
На радість людям, на добро, на долю
Гнучка тополя до цих пір шумить.
Обвітрена нестримними роками,
Вона стрічає радісно мене.
Вже постаріли рученьки у мами…
Ти не хвилюйся рідна. Все мине!
Летять молитви з маминої хати
До нас, уже дорослих пташенят.
І очі сумом сповнені у тата,
Не тане на волоссі снігопад.
Мої батьки! За вас молю я Бога,
Щоб дав здоров`я вам і довгих літ.
І стежку хай до вашого порогу
Ніколи не заб`є колючий глід.
Тополя спить, вколисана вітрами,
В такій далекій, рідній стороні.
І я лечу до тата і до мами,
Дорогами, знайомими мені.
Тополя
© Copyright: Татьяна Гала-Булгакова, 2012
Свидетельство о публикации №112051601060
Свидетельство о публикации №112051601060
Рецензии