воин

Набрида моє одноманіття різнобарвного кольору снів
За вікном колихається віття,від осик капелюх відлетів
Стоять нагі і босі обабіч, і чекають своїх воронців
Та вони не спішать на ту голу, бузпардонну елегію днів
Не шукатиму з дому дороги, бо боюсь не вертатиму взад
Та як піду на спів транспорантів до обдолбаних в жопу солдат
Загуляємо з ними у полі, затанцюємо царство небес
Нам рілля - покусає долоні. Не вставай!Хай зжере тебе весь
І не бійся піймати у скроні терпкий вітер з Карпат і з долин
Україна Назара Стодолі, рідна ненька паплюжних меншин
Так набрид мені красен твій образ. Остогид твій чудний макіяж
Сто картин малювати на тебе де снує сто один персонаж
Тисячами епітетів славних обливати тебе мов з відра,
Щоб стояла залита словами, аж затоплена ними до дна...
Що тут скажеш?Огида пізнавати, зазирати на інші світи
С тебе рідна моя батьківщина здерли шкуру донецькі кити
І пошарпана ти і продата. І залякана мов би дитя
І ми всі вже давно винуваті і кацапам і ні за солодке життя
Та любові то рідного краю, як не били не взмозі убити
Я в державі ЖИТЬ НЄ ЖЄЛАЮ! А В КРАЇНІ своїй ХОЧУ ЖИТИ!!!!!!!