НІЧНІ ДУМКИ.
Звикла і не потребую людей. Їхніх майже порожніх розмов і таких самих думок. Ти інша, ти до болю схожа на мене. Чомусь мені здавалося, що коли зустріну тебе, то все буде просто. Але це не так. Бо я не знаю,чи ти бачиш, як наші душі схожі між собою, їх так легко переплутати. А думки? Вони як тіні, не одразу розбереш яка твоя, а яка з них моя. Це виглядає дивно але я знаю тебе, я так довго на тебе чекала, що навіть моя довготерпелива надія змучилася. А зустрівши не можу зберегти, хоча б якось прив*язати нитку. Тоненьку, майже як павутиння, щоб ти відчула, що потрібна мені. Я так боюся, що ти загубишся, сховаєшся серед людей, бо я не можу тобі сказати, як ти потрібна мені. А я змучилася і більше не хочу шукати свій відбиток в кожній новій людині, бо я вже найшла його в тобі. Тільки як тобі це сказати?
12 травня 2012р.
***
© Copyright: Марта Невская, 2012
Свидетельство о публикации №112051200944
Свидетельство о публикации №112051200944
Рецензии