Мій захід розбився
На тисячі жалібних слів,
І час зупинився,
Хоча й ти багато не встиг…
Так просто… Так шкода,
Що не повернуть назад…
Скінчилась дорога:
Міраж – то не райський сад…
Цей дощ заливає
Кохання, що тліло в душі…
Що сталось? Не знаю…
Але я молю не мовчи!
Напевне, скінчилась
Та кара, що нам дана…
І сонце розбилось,
Тарілка немов скляна…
Я дуже боюся,
що скалка од сонця того
потрапить у душу,
зупинить щасливе кіно…
Із серця частинок
На світ проросте дивний сад…
Тебе в нім зустріну,
І час повернеться назад…
***
© Copyright: Белка Роджер, 2012
Свидетельство о публикации №112051207973
Свидетельство о публикации №112051207973
Рецензии