Тіні старої оселі
Стара оселя свої звички має:
Світло і тіні – між собою злиті.
Поміж мирами тихий сум витає,
Вони кружляють, мов не самовиті…
Які сновиди по кутках зітхають,
Скрізь шепіт стін?
І що за мари мовчки пропливають
В предранній звін?
Що памятають ці ізбляклі стіни?
Які ж бо сни?
Які тим тіням сняться митей зміни?
Тиші сини?
Ті душі, що колись жили в домівці,
Тривожать ніч…
Хто ці примари: ангели чи вбивці?
Вік протирічч.
Летять мари…Незримі, легкі… тінню…
І в них - свій зів!
І ладаном пропахнув, смертю – тлінню
Їх давній дім.
Що нам повідають ті сумовиті тіні,
Їх тмяний літ?
Вони живі? І в чому вони винні?
Чи ж є той світ?
Віра Половинко
20.03. 2010р.
Тени старого дома
© Copyright: Вера Половинко, 2012
Свидетельство о публикации №112051210806
Свидетельство о публикации №112051210806
Рецензии