Я напишу тобі листа.
Усе гаразд, лише скучаю.
Все, як завжди, але літа,
Здоров'я мовчки відбирають.
Тож клопочуся від рання,-
Хвата роботи біля хати.
Як скаже хтось, що це брехня,
Не вір йому - я справжня мати.
А чи цінують діти це?
Не дуже впевнена в уцьому.
Не мало ще води втіче,
Як зрозуміють мою втому.
Не мало в подушку ще сліз
В жалобі виллю наодинці.
Могла би мати хлопців віз,
Та діти... Хто повірить жінці?
Що ради них лише живу,
Тож вже повинні ціну знати
Цьому нелегкому шляху,
Яким іде з терпінням мати!
Я напишу...
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2012
Свидетельство о публикации №112051210634
Свидетельство о публикации №112051210634
Рецензии
